Проявляйте безумовну любов та прийняття дитини в будь-якій ситуації. У жодному разі не вживайте висловлювань на кшталт «Якщо ти знову так зробиш, мама і тато тебе більше не любитимуть!».
Ніколи не обзивайте та не ображайте дитину. Можна проявляти незадоволення дією дитини, її вчинком, поведінкою, але не її особистістю в цілому.
Будьте чуйними до дитини. Якщо дитина просить вас погратися з нею, приділити їй увагу, а ви на той момент не можете цього зробити, не дратуйтеся через її надокучливість. Ліпше покажіть дитині, що розумієте її прохання, поясність, чому в даний момент не можете виконати його. Не варто «відкуповуватися» від дитини іграшками та подарунками, для неї набагато важливіша та потрібніша ваша безпосередня увага.
Говоріть із дитиною про її почуття. Дитина поступово засвоїть мову своїх почуттів, і їй буде простіше сказати вам, що вона ображена, засмучена, зла, почуває себе самотньою, а не намагається привернути вашу увагу своєю поведінкою. Єдине, чим не варто зловживати, так це впевненістю у тому, що дорослий ліпше знає, що відчуває дитина. Дорослий може лише припускати (на основі свого досвіду, самоспостереження, спостереження за оточенням, що означає поведінка дитини. Дитина має бути активним оповідачем про свій внутрішній світ. Дорослий має лише надавати їй таку можливість та засоби для її втілення.
Обіймайте та цілуйте дитину. Обійми виконують надзвичайно важливі функції для дитини: прийняття, підтримки, захисту, поновлення емоційного комфорту, єдності сім'ї, фактичне підтвердження любові батьків, а також того, що батьки мають потребу в тактильних та емоційно насичених контактах із нею.
Поважайте особистість у вашій дитині. Дослухайтеся до її думки, сприймайте серйозно її почуття. Надавайте дитині достатню свободу та незалежність, за яку дитина сама відповідатиме. Водночас покажіть їй, що за необхідності, якщо вона попросить, ви готові допомогти їй, дати слушну пораду тощо. У дитини має бути своя територія, вхід на яку дорослим дозволено лише за її згоди. Помилково вважати, що в дитини не має бути жодних секретів від батьків.
Не забувайте хвалити дитину. Коли дитина правильно реагує на похвалу, намагайтеся закріпити ці зусилля. Дитина ліпше реагує на похвалу, коли бачить, що батьки справді задоволені нею. Не варто казати слова на кшталт «хороший хлопчик» чи «хороша дівчинка». Ліпше висловлюватися так: «Мені подобається, як ти вчинив (-ла)». Така похвала дає дитині змогу відчути, що вона може скласти гарне враження про себе.
Розмовляйте з дитиною наодинці. Якщо дитина провинилася, розмовляйте з нею про її вчинок без свідків (родичів, інших дітей тощо). Під час розмови намагайтеся не використовувати емоційних висловлювань на кшталт «Як не соромно». Будьте стриманими та виваженими.
Приділяйте час спільній діяльності з дитиною. Вигадайте значущий для вашої сім'ї ритуал. Наприклад, читання казки перед сном, спільний перегляд мультфільмів, участь у настільних іграх, проведення сюжетно-рольових ігор для всієї сім'ї тощо.
5 цікавих розвиваючих ігор з математики для дітей
Існує думка, що дитина у віці до 6 років пізнає світ зі швидкістю в 30 разів інтенсивніше, ніж доросла людина. Щодня дитина знайомиться з новою інформацією, отримує нові навички. Особливо ефектно розвиток дитини проходить у грі. Це завжди інтуїтивно зрозуміла й проста форма навчання.
Гра 1. Сортування по цифрах
Цю ефективну розвиваючу гру можна зробити самотужки з підручних природних матеріалів. Підготуйте квасолю, нут, горох тощо. З картону чи фетрових аркушів виріжте шаблони стручків та приклейте до них певну кількість «хатинок». Також з кольорового картону слід заготовити великі цифри – від о до 9. Якщо плануєте вчитися рахувати з дитиною до 20, 30, то кожну цифру варто зробити по декілька штук.
Завдання дитини – розкласти необхідну кількість квасолин по стручках, а потім обрати потрібну цифру. Ефективно виконувати такі завдання на визначений час.
Гра 2. Виноградне гроно
Чудова гра для освоєння усної лічби. Кожна виноградинка – певна математична дія. Складайте завдання з урахуванням вікових можливостей дитини.
Завдання – швидко виконати усно математичну дію і знайти правильну кришечку.
Гра 3. Арифметика + творчість
Гра 5. Веселі камінці
Сортувати камінці й правильно підбирати їхні обриси – нелегке завдання для дітей-дошкільнят. Проте дуже цікаве. Діти в такому віці обожнюють ігри на сортування, вони можуть виконувати такі завдання годинами. Це ефективний спосіб розвивати логіку й уважність.
Розвиваємо емоційний інтелект у дітей
Усім відомо, що таке інтелект. Так, це розумові здібності. А що значить емоційний інтелект? Це здатність людини розпізнавати емоції, як власні, так і чужі, й керувати ними. Нам, дорослим, певно, не слід пояснювати важливість цих навичок у соціальному житті. Також відомо, що всі успішні люди ― це ті, які вміють будувати правильні стосунки з людьми, тобто мають здатність розпізнавати емоції й бажання інших людей, скеровувати їх у потрібному напрямку та водночас керувати власним емоційним станом.
Чому так важливо навчити дітей товаришувати зі своїми емоціями?
Ми всі соціальні істоти: живемо в постійному потоці якихось подій, розмов, вражень, стресів тощо. Що краще ми розуміємо природу власних переживань, то більш упевненими стаємо, ефективнішими й більш якісними стають наші соціальні стосунки. Тому так важливо ще з дитинства навчитися керувати емоціями.
Як розвивати емоційний інтелект дитини?
Зазвичай, батьки особливу увагу приділяють інтелектуальному розвиткові своїх малюків: займаються з ними, водять на заняття з раннього розвитку, ― але часто забувають про емоційний стан дитини, вимагаючи того, що йде всупереч її бажанням. Дорослим нерідко й самим важко впоратися зі своїми емоціями, зрозуміти причини їхньої появи. Тому, до речі, іноді батьків дратує дитячий плач або прояв інших «негативних» почуттів ― бо вони самі не вміють їх переживати, їх самих у дитинстві вчили ховати або відштовхувати «погані» емоції.
З чого почати?
Почніть, перш за все із себе, адже діти виховуються прикладом, а не словом. Які у вас стосунки з власними емоціями? Чи вмієте ви їх висловлювати, проживати, а не приховувати? Чи вловлюєте емоційний стан співрозмовника? Чи вмієте створити психологічно сприятливу атмосферу, коли в повітрі «грім і блискавка»? Врешті, чи можете ви назвати себе щасливою людиною? Повірте, найчастіше у батьків із розвиненим емоційним інтелектом діти швидко починають товаришувати з емоціями.
Розвиваємо емоції у маленьких дітей
Навчіть дитину розмовляти мовою емоцій на власному прикладі. Частіше починайте свої висловлювання так: «Я відчуваю…», «Мені б хотілося…», «Я роздратована… через те що…». Наприклад, після сімейного свята скажіть: «Я щаслива, бо сьогодні ми так чудово відсвяткували твій день народження». Так малюк вчиться впізнавати почуття та вловлювати настрій, які можуть залежати від багатьох факторів: зміни місця перебування, пір року, погоди тощо. Розкажіть, що всі емоції важливі. Серед них є ті, від яких хочеться всміхнутися: радість, щастя, гордість. А є такі, від яких стає погано, хочеться плакати: розгубленість, страх, злість, образа, розчарування.
З дітьми молодшого віку й дошкільниками можна гратися й виконувати вправи для розвитку емоцій, які пропонує психолог Вікторія Шиманська.
«Скринька емоцій» ― для дорослих це уявна скринька, а разом із дітьми можна зробити справжню. Це буде так звана «скринька щастя», куди слід покласти все, що асоціюється з щастям п’ятьма органами чуття: візуально, на слух, смак, нюх та дотик, ― і у важкі моменти діставати це звідти. Для дитини, наприклад, це може бути:
зір ― улюблена або бажана іграшка,
слух ― мамина колискова,
смак ― морозиво,
нюх ― запах ялинки й мандаринів,
дотик ― пухнасте кошеня.
«Компас емоцій» ― гра, що дуже добре розвиває емоційний інтелект, вона не лише знайомить дитину з різними почуттями, а й демонструє, у якій ситуації людина відчуває те чи інше. Її суть от у чому: існує набір карток, на кожній із яких написане одне почуття (наприклад, радість, цікавість, страх, сум, здивування, злість, довіра тощо). Кожний отримає по такому набору. Потім один із гравців придумує ситуацію й обирає емоцію, яку він відчуває під час цієї події. Він кладе картку в центр написом донизу й загадує цю ситуацію, а решта гравців мають відгадати, яку емоцію вона викликає у гравця.
Дітям важко висловлювати свої емоції, а в грі вони легше їх розкривають. Так, наприклад, до ситуації «1 вересня» мати може обрати картку із написом «радість», а дитина обере «страх».
Батькам першокласників психолог радить розповідати «тактильні казки». Слід покласти до сумки різні на дотик предмети (щось пухнасте, колюче, те, що шелестить, рідину у флаконі тощо), зав’язати дитині очі пов’язкою й розповісти казку, дістаючи кожний предмет і пропонуючи його на дотик дитині. Такі казки знімають стрес у першокласників, а також формують унікальний контакт між дорослим і дитиною.
І взагалі казкотерапія, на думку психологів, дуже важлива для формування в дітей емоціонального інтелекту. Адже слухаючи казку, дитина має змогу прожити ті емоції, які проживає герой. Таким чином можна добре попрацювати зі страхами, наприклад.
Як прищепити дітям соціальні навички
На додаток до академічних предметів, таких як природничі науки, математика та мови, соціальні навички є однією з найбільш важливих систем навичок, які набуваються дитиною через поступове усвідомлення у процесі спілкування з однолітками й дорослими.
Діти осягають науку соціальної взаємодії з однолітками усередині класу та за його межами, а також з такими авторитетними людьми, як учителі, батьки та інші дорослі. Цей процес має складну енергетичну динаміку навіть у ранньому віці, яка зберігається протягом усіх шкільних років і переходить у доросле життя на робочі місця.
Наступні три вправи складені на основі класичної книги про самовдосконалення Дейла Карнегі «Як завойовувати друзів і впливати на людей». Ця книга визнана однією із кращих, коли-небудь написаних про соціальну взаємодію.
Завдання № 1. Не скаржитися протягом двох тижнів
Принцип: не критикувати, не засуджувати, не скаржитись
Це завдання здатне суттєво змінити життя ваших дітей у кращий бік. Скаржитись – погана звичка, якої можна позбутись. Є істина, в якій мовиться: ми бачимо те, що прагнемо побачити.
Звикаючи скаржитись, ми вказуємо на негативні моменти й виводимо їх на передній план нашої уваги, а також звертаємо на них увагу людей, які нас оточують. Якщо діти зможуть позбутися цієї поганої звички, вони не стануть жертвою й почнуть звертати увагу на більш позитивні аспекти свого життя, що приведе їх до більш вдячного ставлення до нього.
Мета завдання полягає в тому, щоб ні на що не скаржитися протягом двох тижнів.
Крок 1: виготовте для своєї дитини власний браслет «Без скарг». Його дизайн може виглядати як завгодно.
Крок 2: нехай дитина вдягне браслет на одне зі своїх зап'ясть і носить його (не знімаючи) протягом двох тижнів.
Крок 3: якщо вона скаржиться, то повинна зняти браслет зі свого зап'ястя й перемістити його на іншу руку. Після того як дитина це зробить, вона повинна почати відлік часу спочатку.
Мета полягає в тому, щоби тримати браслет на одному й тому ж зап'ясті протягом двох тижнів поспіль. При цьому скаргою можуть вважатись:
Негативне емоційно забарвлене спостереження ситуації або людини.
Завдання № 2. Розмовляйте про те, що цікаво іншим
Принцип: спілкування з точки зору інтересів іншої людини
Це завдання призначене для того, щоб прищепити дітям непідробний інтерес до інших людей. Це діє, як криголам, який ламає кригу людських відносин. Занадто багато людей у світі розмовляють з точки зору «А що мені до цього?», а потім дивуються, чому ніхто не хоче їм допомогти. Коли діти навчаться демонструвати, що вони дійсно піклуються про те, що цікаво іншим людям, то оволодіють фундаментальною навичкою, яка буде допомагати їм усе життя, незалежно від того, який шлях вони оберуть для себе в подальшому.
Крок 1: запросіть у гості до вашої дитини 1–2 дітей. Запропонуйте їм взяти олівець або ручку й аркуш паперу.
Крок 2: попросіть дітей пограти в детективів і з'ясувати, що дійсно цікавить їх партнерів по грі.
Крок 3: через 5–10 хвилин відпустіть дітей з-за столу й попросіть їх знайти інформацію на теми, в яких найбільше зацікавлені їхні партнери.
Крок 4: через 10–15 хвилин досліджень поверніть дітей за стіл, і нехай вони розмовляють вже зі знанням справи про те, що цікаво їх партнерам. Дозвольте їм краще пізнати один одного та знайти спільні інтереси.
Ця вправа є потужним засобом для дітей, яке дозволяє зрозуміти, що за допомогою невеликих зусиль вони можуть побудувати відносини просто тому, що знайшли час, щоб дізнатися, чим цікавляться інші.
Завдання № 3. Називайте людей на ім'я протягом тижня
Принцип: пам'ятайте, що ім'я людини є для неї найсолодшими й найважливішими звуками будь-якою мовою
Занадто часто в розмовах ми звертаємось до інших, використовуючи такі теплі вислови, як «друже», «подруго» або «люба», але майже не використовуємо їх імена, у той час як вони дійсно можуть нести теплоту, адже існує особлива теплота, яку відчуває кожен з нас, коли ми чуємо власне ім'я. Імена несуть у собі персональну складову, і їх використання є вагомою соціальною навичкою, яку необхідно мати у своєму арсеналі.
Крок 1: скажіть дітям, що протягом тижня, коли вони будуть залучатись у нову розмову з іншою людиною, то повинні будуть починати її з першочергового використання імені співрозмовника.
Крок 2: попросіть дітей не тільки використовувати імена при спілкуванні зі своїми однолітками, а й вступати в розмову з іншими людьми, яких вони знають.
Крок 3: попросіть їх відслідковувати (1) імена й (2) те, скільки разів вони використовують кожне ім'я.
Ця весела вправа, яка може здатись навіть безглуздою, є чудовим способом отримати пам'ятний урок. Попросіть дітей використовувати імена завжди, коли вони розмовляють з людьми. Це спосіб показати, що вони поважають своїх співрозмовників і визнають їх як особистостей.
Висновки
У той час як соціальні навички надзвичайно важливі в сучасному світі, вони часто не входять у навчальні плани шкіл. Тому батькам доводиться придумувати свої власні творчі способи, щоб допомогти своїм дітям успішно набути їх і не пускати розвиток ситуації на самоплив. Ефективне спілкування є однією з найбільш важливих навичок і чинників для успішної кар'єри та взаємин. Наведені три завдання будуть чудовим способом прищепити дітям хороші соціальні навички у веселій і безтурботній манері
“Дитяча сором’язливість ” Консультація для батьків
Сором’язливість – це особливість, характерна для дуже багатьох людей, як дітей, так і дорослих. Напевно цю рису можна назвати найбільш поширеною причиною виникнення комунікативних труднощів. Сором’язливість може бути душевною недугою. Як правило, сором’язливість, як характеристика поведінки, починає складатися в дошкільному віці. З плином часу її прояви стають більш стійкими.
Бути сором’язливим – значить боятися спілкування. Сором’язливий дитина сприймає оточуючих людей (особливо незнайомих ) як несучих певну загрозу.
На сьогоднішній день в психології поширена точка зору, що сором’язливість формується в результаті негативних переживань, які виникають у дитини в процесі спілкування і поступово закріплюються у свідомості.Її виникнення може бути пов’язано із заниженою самооцінкою дитини. Вважаючи себе гіршою, слабшою , некрасивою, ніж інші, дитина починає уникати контактів з оточуючими, підсвідомо не бажаючи травмувати і без того ображене самолюбство.
Допомогти дитині подолати сором’язливість, сформувати бажання спілкуватися – завдання цілком здійсненне, однак вирішувати її необхідно всім дорослим, які взаємодіють з сором’язливим дитиною, – батькам, вихователям, психологам. Чим раніше ми почнемо долати сором’язливість, тим краще. З віком у дитини формується стереотип сором’язливої поведінки, воно закріплюється і важко коригується
Кілька порад батькам , діти яких сором’язливі.
• Розширюйте коло спілкування своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів дитини, беріть малюка в гості до знайомих, розширюйте маршрут прогулянок, вчіть дитину спокійно ставитися до нових, незнайомих місць .
• Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути повністю оберігати його. Дайте малюкові можливість проявити самостійність і активність, дайте йому певну міру свободи дій. Зміцнюйте в дитині впевненість у собі та своїх силах.
• Залучайте дитину до виконання різноманітних доручень, пов’язаних зі спілкуванням. Заохочуйте контакти сором’язливого дитини з “чужими дорослими”: попросіть його купити хліба або запитати в бібліотеці книгу. При цьому намагайтеся перебувати поряд з малюком, щоб він відчував себе впевнено і спокійно.
• Підтримуйте, підкреслюйте його успіхи в справах, а також розповідайте дитині про те, як
багато нового і цікавого можна дізнатися, спілкуючись і граючи з іншими дітьми та дорослим
и.
Способи заспокоїти й зняти стрес у дитини
Діти часто зіштовхуються зі стресовими ситуаціями, а традиційні методи, такі як глибоке дихання, не завжди допомагають з ними впоратися. Коли дитині необхідно швидко зняти напругу, спробуйте один зі способів, запропонованих нижче. 1. Поставте дитину вниз головою. Багато століть назад йоги виявили, що положення тіла, в якому голова знаходиться нижче рівня серця, заспокійливо діє на організм. Для розслаблення дитині потрібно нахилитися, дотягуючись долонями до пальців ніг, або постояти на голові. Перевернуте положення тіла зміцнює вегетативну нервову систему, що відповідає за стресові реакції організму. 2. Спробуйте візуалізацію. Дослідження показують, що візуалізація знижує рівень стресу. Запропонуйте дитині закрити очі й уявити собі тихе, спокійне місце. Потім допоможіть їй уявити цю картину в деталях. Запитайте, як виглядає це місце, які там запахи, що відчуває дитина, перебуваючи там. 3. Запропонуйте дитині попити води. Зневоднення призводить до зниження розумової продуктивності. Дайте дитині випити склянку холодної води та трохи посидіти. Випийте склянку води самі, і ви помітите, як дана процедура заспокоює нервову систему. 4. Заспівайте що-небудь. Усі знають про те, що улюблені пісні піднімають настрій. Крім цього гучний спів (навіть якщо ви при цьому трохи фальшивите) сприяє виробленню «гормонів щастя» – ендорфінів. 5. Прийміть «позу собаки писком донизу». Поза, відома в йозі як «Собака писком донизу», як і перевернуте положення тіла, відновлює вегетативну нервову систему. Також вона розтягує м'язи рук, ніг і тулуба, що призводить до спалювання рівня глюкози, виробленої в результаті реакцій організму на стрес. 6. Малюйте. Малювання не тільки допомагає відволіктися від джерела стресу, але й розвиває стресостійкість. Якщо вас лякає навіть думка про те, що дитина буде малювати фарбами, дозвольте дитині помалювати, наприклад, кремом для гоління на шторці в душі. Шторку буде легко вимити, а дитина не вимастить усе навколо. 7. Пострибайте через скакалку. Встановіть таймер на дві хвилини, ввімкніть музику й дозвольте дитині стрибати через скакалку в ритмі музики. Якщо дитині важко стрибати через скакалку, вона може просто підстрибувати на місці.
8. Пострибайте у висоту. Влаштуйте з дитиною змагання, хто стрибне вище, далі або швидше. Це ще один простий, але дієвий спосіб випустити пару за допомогою фізичної активності. 9. Пускайте мильні бульбашки. Дути на вітрячок або пускати мильні бульбашки – такі заняття допоможуть дитині контролювати дихання та заодно нормалізувати стан психіки. Крім того, дитині, напевно, сподобається бігати за бульбашками, які лопаються.
10. Прийміть гарячу ванну. Після важкого робочого дня немає нічого приємнішого, ніж полежати в гарячій ванні в повній тиші з приглушеним світлом. Дитині дана процедура також допоможе заспокоїтися, розслабитися й відволіктися від усіх занять. Дозвольте їй узяти з собою у ванну улюблену іграшку й відпочити стільки, скільки їй буде потрібно. 11. Прийміть холодний душ. Хоча цей спосіб повністю протилежний попередньому, він також зміцнює організм. Холодний або навіть прохолодний душ допомагає зняти м'язову напругу, покращує приплив крові до серця, помітно підвищує настрій. Дослідження, в якому взяли участь люди, які практикують загартовування, показало, що систематичне купання в холодній воді знижує напругу, втому, депресію й негативні емоції. Для зовсім маленьких дітей купання в холодній воді небажане. Краще поступово знижувати температуру води або спробувати контрастний душ. 12. Пийте теплі напої. Теплі напої в прохолодний день дають тілу відчуття тепла. Це схоже на обійми зсередини. Чашка гарячого шоколаду або тепле молоко допоможе малюкові швидко набути стану гармонії.
13. Задувайте свічки. Запаліть свічку й запропонуйте задути її дитині. Потім запаліть її знову, але при цьому трохи відсуньте від дитини. З кожним разом дитині потрібно буде дихати глибше й глибше, щоб задути свічку. Так в ігровій формі ви можете навчити дитину глибокого дихання.
14. Спостерігайте за акваріумними рибками. Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому в лікарнях часто ставлять акваріуми? Згідно з дослідженнями, спостереження за акваріумними рибками знижує артеріальний тиск і частоту пульсу. Більш того, чим більший акваріум, тим ефективніша його дія. Коли вам буде потрібно заспокоїти дитину, зводіть її до місцевого ставка або акваріума для невеликого сеансу «рибної терапії».
15. Порахуйте від 100 до 1. Лічба у зворотному порядку не тільки дозволяє дитині відволіктися від того, що її турбує. Вона також розвиває концентрацію уваги й корисна дошкільнятам в якості підготовки до школи.
16. Повторюйте мантри. Придумайте мантру, яку дитина зможе використовувати для заспокоєння. Добре підійдуть фрази: «Я спокійний» або «Я впевнений у собі».
17. Дихайте животом. Більшість з нас дихає неправильно, особливо в стресових ситуаціях. Запропонуйте дитині уявити, що її живіт - повітряна кулька. Дитина повинна дихати глибоко, щоб наповнити кульку повітрям. Повторіть цю просту вправу п'ять разів, і ви побачите, що дитина стане набагато спокійнішою.
18. Зробіть пробіжку. Біг знижує стрес ефективніше, ніж візит до психолога. Десятихвилинна легка пробіжка не тільки підвищить настрій дитини, але й дозволить справлятися зі стресом протягом декількох годин.
19. Порахуйте до п'яти. Коли дитині здається, що вона не може контролювати емоції, запропонуйте їй закрити очі й порахувати до п'яти. Ця своєрідна п'ятисекундна медитація дозволить мозку «перезавантажитися» й подивитися на ситуацію з іншого боку. Також це привчить дитину добре подумати перед вчиненням будь-якої дії в стресовій ситуації.
20. Виговоріться. Діти, здатні вільно говорити про свої почуття та про те, що їх турбує, рано вчаться розбиратися в ситуаціях і власному ставленні до них. Батькам не варто відразу ж радити дитині, як вирішити проблему. Спочатку вислухайте дитину й поставте їй навідні запитання, які допомагають прояснити ситуацію.
21. Напишіть лист самому собі. Ми ніколи не будемо ставитися так критично до свого друга, як до самих себе. Те ж саме відбувається і в дітей. Навчіть їх бути добрішими до себе, а у важких ситуаціях запитуйте, що б вони сказали в такій ситуації своєму кращому другу.
22. Прикрасьте стіну. Ідеться не про фарби й декорації, можна просто повісити на стіну плакат або картинку з журналу. Це допоможе дитині проявити свої творчі здібності. У такій справі важливий сам творчий процес, а не результат.
23. Виготовте дошку візуалізації. Нехай дитина виріже з журналів фрази й картинки, що ілюструють її інтереси та мрії. Наклейте їх на спеціальну дошку на стіні. Таке заняття допоможе дитині не тільки розібратися в тому, чого вона хоче від життя, але й дозволить відволікатися від джерела стресу у важкі моменти, фокусуючи свою увагу на тому, що їй дійсно цікаво.
24. Обійміть дитину або дозвольте їй обійняти вас. Обійми сприяють виробленню окситоцину - гормону, що забезпечує роботу імунної системи організму. 20-секундні обійми знижують тиск, покращують самопочуття та знижують стресові реакції організму. Обійми принесуть користь і вам, і вашій дитині.
25. Гуляйте на природі. Згідно з дослідженнями, 50-хвилинні прогулянки на природі покращують розумові процеси та знижують рівень стресу. Якщо у вас немає стільки вільного часу, то навіть 15-хвилинна прогулянка на свіжому повітрі допоможе дитині впоратися зі стресом.
26. Уявіть себе через кілька років. Це чудовий спосіб мотивувати дитину поставити цілі на майбутнє та прагнути до них. Нехай вона запише, якою хоче бачити себе через тиждень, місяць, рік або більш тривалий термін.
27. Подуйте на вітрячок. Як і у випадку зі свічками, дана вправа тренує дихання дитини, однак тут акцент робиться на контрольованому видиху, а не на глибокому вдиху. Дитина повинна змусити вітряк крутитися повільно, потім швидко, потім знову повільно. Так вона навчиться регулювати своє дихання.
28. Ліпіть із пластиліну. Під час ліплення ділянка мозку, що відповідає за стресові реакції, стає неактивною, оскільки імпульси активізують інші ділянки мозку. Можна купити пластилін у магазині або зробити його своїми руками.
29. Попрацюйте з глиною. Подібний ефект спостерігається і при роботі з глиною. Дозвольте дитині виліпити що-небудь із глини або зробити чашку за допомогою гончарного круга. Це також чудова нагода для дитини навчитися чогось цікавого та сформувати нову практичну навичку.
30. Пишіть. У старших дітей ведення щоденника або просто опис своїх почуттів на папері сприятливо позначається на настрої, особливо якщо вони впевнені, що ці записи ніхто не читає. Дайте дитині зошит, і нехай вона опише свої почуття. Переконайте дитину в тому, що її записи ніхто не буде читати, поки вона сама про це не попросить. Постійне ведення щоденника позитивним чином позначається на пам'яті, концентрації уваги й мисленні дитини
31. Дякуйте. Крім опису почуттів запропонуйте дитині записувати, кому й за що вона вдячна. Це допомагає підвищити успішність у школі та знизити рівень стресу. Для цього можна завести окремий «зошит подяк».
32. Називайте свої емоції. Невміння розпізнавати негативні емоції часто стає причиною стресу в дітей. Якщо дитина гнівається, відчуває паніку або страждає на перфекціонізм, попросіть її назвати це почуття, дати йому ім'я. Після цього допоможіть дитині впоратися з негативом. Наприклад, запитайте в неї: «Тебе знову турбує ідеальність?». У такій ігровій формі ви можете обговорити, як подолати перфекціонізм, а дитина не залишиться один на один зі своїм почуттям.
33. Катайтеся на гойдалках. Катання на гойдалках не тільки зміцнює м'язи ніг і тулуба, але також знижує рівень стресу (такий ефект мають рухи розгойдування). Покатайте дитину на гойдалці чи вона може покататися самостійно, щоб заспокоїти емоції.
34. Штовхайте стіну. Це хороший спосіб позбутися гормонів стресу, не виходячи з кімнати. Дитина повинна протягом 10-ти секунд штовхати стіну. Повторіть вправу тричі. Чергування м'язових зусиль і розслаблення призводить до вироблення «гормонів щастя».
35. Зібгайте тонкий папір. М'яти папір – одне з улюблених занять маленьких дітей. Їх заспокоює не тільки шелест паперу, але і його текстура. Сенсорні імпульси активізують певні ділянки мозку, що знижують рівень стресу.
36. Лопайте бульбашки на упаковці. Купіть трохи такого матеріалу й поріжте на невеликі шматки, щоб заспокоювати дитину в моменти стресу.
37. Катайте тенісний м'яч по спині. Така сама процедура застосовується в якості легкого заспокійливого масажу. Робіть її, коли дитині необхідний заспокійливий дотик. Масажуйте плечі, шию й нижню частину спини – ці ділянки найбільш напружені в момент стресу.
38. Масажуйте ступні невеликим м'ячиком. Це допомагає поліпшити кровообіг і впливає на певні точки на ступнях, допомагаючи зняти стрес і зняти напругу м'язів ніг. Дитина може покатати м'яч по всій поверхні ступні, наступаючи на нього з різною силою.
39. Визначте «спокійне місце» в будинку. Дитина повинна мати певне місце в будинку, де вона зможе опанувати себе в моменти втрати контролю над емоціями. У цьому місці дитина повинна відчувати себе максимально комфортно, щоб мати можливість для повноцінного відпочинку й відновлення душевної рівноваги.
40. Слухайте музику. Музика покращує настрій, сприяє здоровому сну, знижує рівень стресу й занепокоєння. Слухайте музику різних стилів, установіть оптимальний рівень гучності в будинку, машині та спальні дитини.
41. Влаштуйте танцювальну вечірку. Фізичне навантаження в поєднанні з задоволенням від музики принесе дитині користь. Їй сподобається така активність у поєднанні з розвагою. Якщо дитина в поганому настрої, зробіть музику гучніше та влаштуйте танцювальну вечірку в кімнаті. Настрій дитини миттєво підніметься.
42. Покричіть. Іноді поганий настрій дитини пов'язаний з тим, що її переповнює занадто багато емоцій. Нехай дитина візьме вільну позу й уявить, як емоції проходять крізь її тіло від пальців ніг до рота. Для їх звільнення дитині потрібно голосно закричати.
43. Поміняйте обстановку. Коли ми відчуваємо сильні негативні емоції, іноді потрібно просто вийти з дому. Зміна обстановки допоможе малюкові швидко заспокоїтися. Якщо ви знаходитеся вдома - вийдіть на прогулянку. На вулиці знайдіть спокійне місце, де можна присісти. Змініть обстановку, і це допоможе дитині швидко відновити самовладання.
44. Вийдіть на прогулянку. Ми часто ходимо гуляти для того, щоб навести порядок в думках. На нас заспокійливо діє не тільки свіже повітря, але й природні ритми природи. Вийдіть на прогулянку разом з дитиною, і, можливо, вона поділиться з вами причинами свого поганого настрою.
45. Заплануйте веселе заняття. Коли ви чимось стурбовані, здається, що на вас тиснуть стіни і світ ось-ось завалиться. Деяким дітям необхідно допомогти подивитися в майбутнє, щоб відволіктися від внутрішнього діалогу. Заплануйте яке-небудь веселе заняття для всієї сім'ї, дозвольте дитині взяти участь в його обговоренні. Будь-яка тема, пов'язана з майбутнім, буде їй корисна.
46. Спечіть хліб. Усі бабусі у світі знають, що процес випікання хліба допомагає позбутися від стресу. В Інтернеті ви можете знайти багато простих рецептів приготування хліба. Дитина може самостійно змішати інгредієнти й замісити тісто. Їй обов'язково сподобається результат вашої спільної роботи.
47. Сплетіть браслет. Робота рук викликає стан повної зануреності в заняття. Подібний ефект мають такі заняття, як в'язання, вишивка або будь-яка інша справа, що допомагає малюкові забути про зовнішні обставини.
48. Катайтеся на велосипеді. Катання на велосипеді потроху втрачає популярність у дітей. Але велосипедні прогулянки не тільки сприятливі для суглобів - вони розвивають рівновагу й фізичну витривалість. Можна організувати велосипедні прогулянки всією сім'єю.
49. Розмальовуйте книги-розмальовки.Розмальовки – чудовий спосіб відволікти й заспокоїти дитину, розвинути в неї дрібну моторику й концентрацію уваги. Купуйте дитині олівці та фломастери, розмальовуйте сторінки книг-розмальовок разом з нею.
Ці, здавалося б, прості способи допоможуть не тільки поліпшити психоемоційний стан дитини будь-якого віку, але й навчити її краще розбиратися та справлятися з негативними емоціями. Ці навички стануть їй у пригоді протягом усього життя.
Гарні вірші до Дня вишиванки для дітей від 3 до 12 років
День вишиванки – особливе свято в Україні. Воно не має сталої дати, тож відзначається кожного третього четверга в травні. Дорослі й малі українці долучаються до свята, одягаючи вишиванку в садочок, школу, на роботу.
Вірші про вишиванку для 5-6 років
Вишила суничку нитка червоненька, вишила листочок нитка зелененька. Вишила садочок, вишила долинку, Вишила у небі хмарку і хмаринку: Щоб гуляли тихо, весело обоє та й учили птахів, як літать по двоє. Г. Кирпа
*** Квiти розцвiтають Ось на рукавах, З iрiю далекого Повернувся птах –
Дивнi вiзерунки Сяють, мов живi – Мама вишивала Оберiг менi! Т. Винник
15 травня – міжнародний День сім’ї
Міжнародний день сім’ї відзначають щорічно 15 травня з 1993 року.
То ж свято – це чудовий привід провести час разом, відклавши всі свої справи і проблеми. Бо хто ще так щиро розділить радість у моменти щастя, як не близькі та кохані.
На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї – єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою. З родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона – джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.
Прислів’я і приказки про сім’ю та родину
До свого роду — хоч через воду.
Свій хоч не заплаче, то скривиться, хоч не скривиться, то не висміє.
Батьки бережуть дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.
Живуть між собою, як риба з водою.
Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна краща всього світу.
Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями.
Дерево тримається корінням, а людина сім’єю.
Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.
Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!
У сім’ї дружать – живуть не тужать.
У своєму домі і стіни допомагають.
Що діти бачать у своїх мамах насправді
У хвилини, коли вами опановує розпач від нескінченної побутової рутини, коли вам здається, що ви нікчемні по всіх фронтах, і нічого-то у вас не виходить, згадайте в таку хвилину про те, що у вас є як мінімум один вірний фанат. Який буде захоплюватися вами в будь-яку хвилину і буде вірити в вас в будь-якій ситуації. Це ваша дитина.
1. Ви найрозумніша людина з усіх, кого знає дитина! Для ваших дітей ви знаєте все про все. Звичайно, це переконання змінюється в міру того, як вони будуть рости, але все одно діти завжди будуть питати вашої думка і рекомендації.
2. Для дітей ви справжнісінька Мері Поппінс! Ви не тільки магічно прибираєте за ними все щодня, але ще і напевно маєте в запасі чимало кумедних речей.
3. Ви найкрасивіша! Дітям дуже подобається розчісувати мамі волосся (навіть якщо насправді це їх сплутування), вони намагаються якось нарядити і прикрасити своїх мам, що говорить про те, що для них ви дуже красиві.
4. Ви кращий кухар! Ви готуєте для них сніданок, обід, вечерю і ще й перекуси! І все це дуже смачне! Ніхто не переб’є смак маминих страв!
5. Ви можете абсолютно все! В очах дітей ви людина, яка допомагає іншим і миє посуд тоді, коли вони плутались під ногами, який співає як ангел і заколисує їх перед сном, який вміє робити саму смішну лоскотку в світі. Ви супер мама в їхніх очах! І коли вони маленькі, вони хочуть вирости такими ж, як ви.
6. Ви читаєте казки краще за всіх на світі! Ніхто не прочитає книжку краще, ніж мама. Навіть у татка не виходить так добре.
7. Ви можете лікувати поцілунками! Ніхто краще, ніж мама не допоможе з роздертими колінами, порізом пальця, синцями на ногах або просто образами. Один поцілунок мами – і дитина одразу відчуває себе набагато краще.
8. Ви направляєте дітей, щоб вони могли стати особистостями. Ми не можемо зробити дітей такими, якими нам хочеться, але все одно мами можуть керувати ними і виховувати своїм прикладом. Ви впливаєте на їх майбутнє. Прямо зараз. Ви – цілий світ для них. Не тільки їх лідер, прибиральник, водій, розрадниця, вболівальник, комік і т.д. Ви ЇХ ВСЕ !
Казки у дитинстві – запорука щасливого майбутнього
Давайте поринемо у неймовірно захопливий світ терапевтичної казки. Такі казки стають чудовим помічником у вихованні дітей, без нотацій і повчань. Варто просто розповісти казку, в якій головний герой виявляє ті якості, які б ви хотіли виховати у свого малюка.
Казка – це мова, яку розуміє дитина. Коли малюкові читають казку, він відчуває, що його люблять. Це відчуття закладено в людині генетично. Казка – це спогади дитинства, приємні відчуття любові й тепла, чари, коли все можливо.
У дітей є психологічна особливість. Вони слухають батьків до семи-восьми років. Потім вони починають слухати вчителя, а в 12 років – однолітків, якими б вони не були…
Якщо ви хочете, щоб ваша дитина все життя не жила в нудному вакуумі, ознайомте її зі світом за допомогою «маминої казки», розповідаючи легенди, бувальщини й небилиці, додаючи до них щедру порцію чарівництва, гумору і щасливих чудес.
Світ, розказаний і показаний у ранньому дитинстві, запам’ятовується потім на все життя, будучи найціннішим психологічним ресурсом самопорятунку в дорослому віці.
Казка «Який чудовий світ, у якому я народився» – це профілактика відчаю і порожнечі. Тобто тих станів душі, з якими доросла людина повинна щоденно боротись і навіть звертатися до спеціалістів.
Проблема сучасної дитини в тому, що вона живе так би мовити «в ніде». Вона не уявляє собі ні тої країни, в якій живе, ні людей, які створили її багату мову та історію, ні вчених, які її прославили, ні місто, ні район, ні вулицю. А той, хто живе в порожньому «ніде», – вже невротик, йому нудно і страшно.
Наше завдання- за допомогою «маминої казки» якнайшвидше заповнити в дитини це «ніде»! Намалювати чарівну карту світу, в якому реально живуть наші діти! І нехай вона буде трішки «з вигадкою», ця карта країни, головне, щоб не з брехнею.
Тож творіть, фантазуйте, навчайтеся разом із дітьми. Світ казки чекає на вас!
ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ ЗНАНЬ
ПРО БЕЗПЕЧНУ ПОВЕДІНКУ
Сучасне життя довело необхідність забезпечення безпеки життєдіяльності, зажадало навчання співробітників ДНЗ, батьків і дітей. Безпечного способу життя в складних умовах соціального, техногенного, природного та екологічного неблагополуччя. Поняття безпеки життєдіяльності в ДНЗ раніше включало в себе наступні аспекти: охорона життя і здоров'я дітей, забезпечення безпечних умов праці співробітників ДНЗ. Але сучасний світ змінив підхід до проблеми безпеки, в неї увійшли і такі поняття, як екологічна катастрофа і тероризм.
Дошкільний вік - найважливіший період, коли формується людська особистість, і закладаються міцні основи досвіду життєдіяльності, здорового способу життя.
Дітям потрібно розумно допомагати уникати ушкоджень, адже неможливо весь час водити їх за руку, утримувати біля себе.
Необхідно виховувати звичку правильно користуватися предметами побуту, вчити поводитися з тваринами, кататися на велосипеді, пояснювати, як треба вести себе у дворі, на вулиці і вдома. Потрібно прищеплювати дітям навички поведінки з ситуаціях, що можуть призвести до отриманням травм, формувати у них уявлення про найбільш типові ситуації, які часто зустрічаються. Вважається за необхідне створити педагогічні умови для ознайомлення дітей з різними видами небезпек.
Безпека - це не просто засвоєні знання, а вміння правильно себе поводити в різних ситуаціях. Крім того, діти можуть опинитися в непередбачуваній ситуації на вулиці і вдома, тому головним завданням дорослих є стимулювання розвитку у них самостійності та відповідальності. У зв'язку з цим традиційні форми навчання, прийняті в ДНЗ, можуть використовуватися лише частково і більше уваги треба приділяти організації різних видів діяльності, спрямованих на придбання дітьми певної навички поведінки, досвіду. Адже все, чого навчають дітей, вони повинні застосувати в реальному житті, на практиці.
Про актуальність даної теми можна говорити багато і все буде головне. Як зберегти здоров'я дітей? Як допомогти розібратися в різноманітті життєвих ситуацій? Як навчити допомагати один одному? Аналізуючи поняття «екстремальний», «безпека», ми зрозуміємо: те, що для дорослого не є проблемною ситуацією, для дитини може стати такою. Особливу тривогу ми відчуваємо за маленьких беззахисних громадян - дошколят. З перших років життя допитливість дитини, її активність в питанняхпізнання навколишнього, заохочується дорослим, деколи стає небезпечним для нього. Формування безпечної поведінки неминуче пов'язане з цілою низкою заборон. При цьому дорослі люди, що люблять і опікують своїх дітей, інколи самі не помічають, як часто вони повторюють слова: «не чіпай», «відійди», «не можна». Або, навпаки, намагаються пояснити що-небудь шляхом довгих і не завжди зрозумілих дітям повчань. Все це дає зворотний результат.
Працюючи довгий час у дитячому садку, помічаєш, що діти стали несамостійними, безініціативними, не можуть приймати самостійно рішення, не знають, до кого звернутися по допомогу. Головна мета щодо виховання безпечної поведінки у дітей - дати кожній дитині основні поняття небезпечних для життя ситуацій та особливостей поведінки в них.
Ця робота проводится на заняттях, в самостійній діяльності, під час тематичних розваг та щоквартально під час «Тижнів безпеки життєдіяльності».
Чому казка найкращий інструмент для виховання дитини?
Чи потрібно читати дітям казки? Чи всі чарівні історії приносять користь та чи приносять її взагалі? Своїм поглядом на це питання поділилась практикуючий психолог, психотерапевт, викладач нейропсихології та медичної психології в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця Марина Гуменюк.
Значення казок у вихованні дітей важко переоцінити. Накопичуючи у собі мудрість колишніх поколінь, вони мають справді чарівну силу: навчальну, розвивальну, творчу. Варто відзначити, що казки впливають на формування мислення дитини, на її поведінку протягом усього дитинства з перших днів життя. Спочатку діти вбирають інформацію про найпростіші цінності й поняття разом з материнськими піснями, віршиками, приповідками. Трохи пізніше, після двох років, починається справжнє виховання за допомогою казки. Психолого-педагогічні дослідження свідчать про те, що діти різного віку по-різному сприймають казку. Дошкільний вік (від 3 до 7 років) - це період активного становлення художнього сприйняття дитини.
Так, наприклад, в молодшому дошкільному віці (від 3 до 4 років) сприйняття казки та її розуміння безпосередньо залежать від особистого досвіду дитини, який у неї ще дуже обмежений. У центрі уваги дитини знаходиться головний герой. Дітей цікавить його зовнішність, дії, вчинки. Але оскільки самі діти найчастіше це уявити не можуть, то потребують унаочнення у вигляді ілюстрацій. Однією з особливостей дитячого сприйняття є те, що дитина бачить дії й вчинки персонажа, але не розуміє мотивів.
У середньому дошкільному віці (від 4 до 5 років) розширюється коло уявлень дитини, збагачується життєвий досвід, знання. У цьому віці інтенсивно розвивається уява і мова. Це сприяє формуванню вміння правильно оцінювати персонажів і події. Уже не обов'язково використання ілюстрації для кожного повороту подій у казці, але вони як і раніше мають позитивну функцію.
Існує кілька ключових моментів, що характеризують сприятливий вплив казок на дитину:
Казка - це інструмент ненав'язливого навчання
Не таємниця, що діти найкраще сприймають інформацію, подану в ігровій формі. Серйозне моралізаторство дорослих швидко стомлює малюків. У той же час за допомогою казкових героїв можна пояснити дітям всі ті ж самі істини, але зробити це у легкій, доступній для дитячого розуміння формі. Казки заслужено вважають найпотужнішим інструментом навчання дітей. А все тому, що вони дають так звані непрямі настанови. Діти мислять образами, їм набагато простіше уявити собі ситуацію з боку, де головними героями є казкові персонажі. Саме на прикладі героїв казок найкраще засвоюється важлива життєва інформація (наприклад, складно пояснити дитині, чому вона повинна ділитися іграшками з іншими, а от сказати, що він скнара з якої-небудь казки - відразу матиме результат, адже бути антигероєм дитині не захочеться).
Казки загартовують характер
У казках дуже яскраво прослідковуються різні протиставлення: хоробрість і боягузтво, багатство і бідність, працьовитість і лінь, кмітливість і дурість ... Поступово, без тиску з боку дорослих, діти вчаться відрізняти добро і зло, співпереживати позитивним героям, подумки проходити разом з ними через різні труднощі і випробування. «Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують, - писав Г.К.Честерон. - Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти». Між іншим, той факт, що наприкінці казкових історій добро тріумфує над злом, є найважливішим чинником у вихованні дітей. Розуміючи цю просту відому всім з дитинства істину, дитина буде відчувати себе впевненішою і сміливішою, а життєві негаразди сприймати як щось природне. Це лише загартує характер і силу духу малюка.
Казки допомагають вчасно побачити психологічні проблеми
Виховне значення казок проявляється також у тому, що вони здатні впливати на формування особистих рис. У дитячому віці психіка ще нестабільна, межа між добром і злом злегка розмита. Тому батькам необхідно прислухатися до своїх дітей і слідкувати, яким казкам вони віддають перевагу. Можливо, що улюблені й не улюблені дитиною персонажі вказують на емоційні проблеми малюка, які назрівають. У цьому випадку за допомогою тієї ж казки можна трохи скорегувати розвиток дитячої психіки, направити її в правильне русло. Дуже важливо спільно обговорювати прочитане, звертати увагу дитини на якісь ключові моменти, роз'яснювати незрозуміле.
Казка єднає
Крім того, що казка є ефективним засобом виховання дитини, здатним вирішувати безліч завдань, вона також об'єднує батьків та їхніх дітей, дає можливість просто приємно провести час і відпочити від метушні реального світу. У юному віці діти осмислено сприймають сюжет, встановлюють прості причинно-наслідкові зв'язки. Характеризуючи героя, найчастіше висловлюють правильні судження про їхні вчинки, опираючись при цьому на свої уявлення про норми поведінки та особистий досвід. Завдання батьків полягає в тому, щоб навчитися розуміти сенс казкових образів так, як це роблять діти.
9 фраз, які варто говорити своїм дітям кожен день
Прості фрази, які наче фундамент дозволяють дітям рости сильними і впевненими в собі та своїх силах
ШАНОВНІ БАТЬКИ! ПРОПОНУЄМО ВАШІЙ УВАЗІ ДЕЯКІ ІГРИ З РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
«Розкажи, який?»
Дитині демонструється предмет або іграшка, і вона повинна описати його. Наприклад:
м'яч – великий, гумовий червоний, легкий;
огірок – довгий, зелений, хрусткий.
Якщо дитина ще маленька і самостійно описати предмет не може, їй необхідно допомогти. У перший раз батьки можуть самостійно описувати предмет, а дитина повторювати за дорослим.
«Опиши іграшку»
Поступово вправи треба робити більш складними, додавати нові ознаки предметів і розширювати їх.
Перед дитиною слід поставити кілька іграшок тварин і описати їх.
Лисиця – це тварина, яка живе в лісі. У лисиці руде хутро і довгий хвіст. Вона їсть інших дрібних тварин.
2.«Відгадай хто?»
Сховавши іграшку або будь-який інший предмет за спиною, мама описує його дитині. За описом дитина повинна відгадати, про який саме предмет йде мова. Потім загадку складає дитина, а мама відгадує.
«Порівняння»
Перед дитиною необхідно поставити кілька іграшок тварин, ляльок або машин. Після цього їй дається завдання порівняти їх.
Наприклад:
ведмедик ричить голосно, а у мишки тоненький голосок;
у ляльки Оксани волосся руде, а у ляльки Марійки світле;
у вантажівки колеса великі, а у легкової машинки маленькі.
Адже, розвиваючи зв'язне мовлення дитини ми формуємо такі особистісні якості як:
• підвищення самооцінки;
• впевненість в собі ; • доброзичливе ставлення до навчального процесу
Вміння і навички зв'язного мовлення не розвиваються спонтанно. Без спеціального навчання дитина не досягне того рівня розвитку зв'язного мовлення, який необхідний для повноцінного навчання в школі.
У сучасних умовах, при напруженому ритмі життя, в сім'ї мовленнєвому розвитку дитини приділяється катастрофічно мало уваги. Спілкування дитини з батьками найчастіше відбувається у форматі "питання - відповідь". Якщо дитина розповідає щось батькам, дорослі, що цілком природно, звертають увагу в першу чергу на зміст його промови, ніж на оформлення - зв'язність, словниковий запас, граматичні помилки.
В результаті до моменту надходження в школу самостійне зв'язне мовлення дітей виявляється недостатньо сформованим, вони не вміють зв'язно і послідовно викладати зміст своїх думок, правильно сформулювати запитання, дати розгорнуту відповідь.
Як можуть батьки допомогти дитині оволодіти вміннями і навичками зв'язного мовлення?
· Використовувати можна все, що бачить дитина навкруги.. Це і вдома, і на прогулянці, і в дитячому садку. Дуже важливо спрямовувати увагу дитини не тільки на предмети, але і на їх деталі. Необхідно розглядаючи предмет, задавати дитині питання: "Якого кольору? З чого зроблений предмет? Якої величини?"
· Слідкуйте за тим, щоб дитина відповідала повним реченням. Вчіть порівнювати, узагальнювати, розуміти значення слів "ширина", "висота", "довжина", "високий", "низький". Можна використовувати привабливі для дитини іграшки. Наприклад, запропонувати для порівняння дві ляльки і дві машини. Спочатку дитині необхідно уважно вивчити, розглянути предмети, а потім розповісти, чим вони відрізняються і чим подібніі один до одного. Для багатьох дітей простіше дається опис відмінностей, ніж добір подібних ознак.
Ще декілька ігор і вправ, які ви можете виконувати в домашніх умовах.
· Вправа "Діалог"
Намагайтеся стимулювати дитину вступати з вами в діалог. Для цього, задавши питання, робіть довгі паузи до 5-10 секунд в розрахунку на те, що малюк відповість. Наприклад, можливий такий діалог:
Дорослий: Принеси, будь ласка, кубик. Що ти приніс?
Дитина: Кубик.
Дорослий: Дай кубик. Що ти дав?
Дитина: Кубик.
Дорослий: Лови кубик! Що ти зловив?
Дитина: Кубик.
Дорослий: Молодець!
· Гра "Що ми бачимо у дворі?"
Разом з дитиною подивіться у вікно. Пограйте в гру "Хто більше побачить". По черзі перераховуйте те, що видно з вашого вікна. Описуйте все побачене в деталях.
· Наприклад: "Я бачу будинок. Біля будинку стоїть дерево. Вона висока і товста, у нього багато гілок, а на гілках листочки". Якщо дитині важко описати предмет, допоможіть йому запитаннями. "Ти побачив будинок? Він низький або високий?". Гра сприяє розвитку активної мови, спостережливості, поповненню словникового запасу. Що ми вчора бачили?
· Разом з дитиною згадайте, де ви були, що робили, кого зустрічали, про що розмовляли. Фіксуйте увагу на деталях. Гра сприяє розвитку пам'яті, уваги, спостережливості, поповненню словникового запасу. Що ми будемо робити завтра?
· Гра "Професії"
· За допомогою цієї гри у дитини будуть формуватися елементи рольової гри, вироблятися мовленнєва активність.
Покажіть малюкові, як за допомогою різноманітних сюжетних іграшок можна грати в лікаря, перукаря, водія, продавця. Розкладіть в кімнаті атрибути для різноманітних сюжетних ігор.
Нехай малюк самостійно пограє. Поспостерігайте за його грою, а потім запитайте малюка: "Хто ти?"
Малюк назве свою роль у відповідності з виконуваними дією, наприклад: "Я- лікар". Уточніть у дитини, якими інструментами він користується і для чого вони потрібні.
Щоб допомогти дитині з розповіддю про професії необхідно задавати навідні запитання, наприклад :
-Як називається людина цієї професії?
-Як одягнений людина на цій роботі? Чи носить спеціальну форму?
-Чим займається людина на цій роботі?
-Де працює?
-Які інструменти необхідні?
-Навіщо потрібна ця професія? Яку користь приносить вона людям?
Наприклад, можна розповісти про професію лікаря. Що лікар одягнений у білий халат - це його лікарська форма. Лікар працює в лікарні і лікує дітей і дорослих від хвороб. Для його роботи йому потрібні спеціальні інструменти, такі як шприц, термометр. Професія лікаря потрібна для того, щоб лікувати людей від різних хвороб.
· Гра "Колекція"
Дієвим способом в процесі засвоєння дітьми слів, збагачення словника на позначення якості предметів (конфігурацію, колір, величину), вважаються ігри на класифікації предметів, зображень, геометричних фігур в узгодженні з даними якостями.
· Починаємо роботу з класифікації іграшок. Для таких ігор зручно застосовувати колекції маленьких іграшок, наприклад:
· - відбери всі машини;
· - відбери всіх ляльок.
Дозволено систематизувати геометричні тіла:
· - підбери всі кульки;
· - принеси всі квадрати..
· Геометричні фігури за кольором (принеси всі сині фігури) і за розміром (принеси всі великі фігури).
· Вправа "Давай поговоримо"
Є звичайною бесідою на побутові теми.
Інструкція.:Я задаю питання, а ти відповідай. Якщо хочеш, можеш і ти задати мені питання, а я тобі відповім. Ти сьогодні снідав? А що ти їв? Яка сьогодні погода? Тобі подобається розмовляти зі мною?
· В залежності від активності дитини його участь може бути кваліфіковано як ініціативне або пасивне, а мовні відповіді як розгорнуті або короткі, самостійні або з опорою на лексику питання. Найкраще питання задавати різні за змістом, не пов'язані з загальною темою.
· Вправа "Назви - дія"
Дитина називає слова, що позначають дії.
Вам знадобиться картинний матеріал і питання.
Дитині ставлять запитання:
- Що робить вітерець? (Голубить, наспівує, віє, шумить).
-Якими словами можна сказати про те, що робить кішка? (Дряпається, грає, муркоче, нявкає).
-Що робить щеня?
-Що робить пташка?
· Вправа "Повтори скоромовку"
· Скоромовки є ефективним засобом розвитку мовлення. Вони дозволяють відпрацьовувати навички правильної і чіткої артикуляції, удосконалювати плавність і темп мовлення.
· Вправа " Вивчи вірш"
Розучування віршів є засобом закріплення правильної звуковимови, розширення словникового запасу, розвитку мовлення.
· Всі діти люблять слухати вірші, намагаються їх запам'ятати. Підбираючи вірш потрібно враховувати мовленнєві можливості дитини. Спочатку треба промовляти послідовно кожен рядок вірша. Можна розучити вірш з опорою на наочні картинки, тим самим розвивати зорову пам'ять.
· Вправа "Загадки"
Відгадування загадок активізує словник дітей. Дитина вчиться виділяти суттєві ознаки предметів. Загадки розширюють кругозір дітей, тренують увагу і пам'ять, розвивають спостережливість і логічне мислення . У процесі відгадування загадок дітям слід задавати навідні запитання. Багато загадки рекомендується завчити напам'ять.
· Вправа "Подивися, що побачив, розкажи"
Вправа спрямована на розвиток зв'язного мовлення та текстоутворення.
Дитині показується картинка, яку йому потрібно уважно розглянути. Через деякий час картинку прибирають. Потім дитині пропонують відповісти на запитання: "Хто зображений на картинці?", "У що одягнена дівчинка?"
Потім дитину слід попросити розповісти, що вона зрозуміла роздивляючись картинку. Звичайно, спочатку дитина дає короткі відповіді: "Бачив дівчинку". Далі дитині слід запропонувати описати побачене докладніше. Якщо не вдається отримати більш розгорнутої відповіді, можна запропонувати дитині знову подивитися на картинку. Якщо і при безпосередньому перегляданні картинки дитина утруднюється з описом, слід запропонувати змінити картинку. Пропонувати дитині розфарбовування картинок. Коли дитина розфарбувала картинку слід поставити ряд додаткових питань, використовуючи його малюнок: що дозволить дитині окремо сприймати зображені деталі.
-Якого кольору у хлопчика штанці? У що він одягнений? Якого кольору плаття, туфлі? У що одягнена дівчинка? Що тримає дівчинка? Навіщо їй м'яч? Чим більше питань буде задано, тим краще буде підготовлений наступний етап роботи: формування сюжетної цілісності малюнка.
· Гра "Відгадай за описом"
На початку слід запропонувати дитині послухати опис і відгадати, що саме ми описуємо. Наприклад, лимон: "Цей фрукт жовтого кольору. За формою він трішки видовжений, на дотик – шорсткий, за смаком -кислий. Від нього чай стає смачніше і корисніше".
Потім можна запропонувати дитині описати його улюблену іграшку, тварину в зоопарку, рибку в акваріумі. І вже настане ваша черга відгадувати, кого саме змальовує дитина.
· Вправа "Малюємо словами"
Ми повинні розповісти дитині, що будь-який опис будується за певним планом: спочатку потрібно назвати предмет, потім слід описати його головні ознаки (вид, матеріал, форму, колір, призначення), потім можна описати ознаки другорядні, не дуже важливі; і нарешті, дати оцінку предмету.
Поясніть дитині, що таким чином, за допомогою слів, ми немов "малюємо" цей предмет. І запропонуйте намалювати словесний портрет будь-якого предмета.
Щоденне спілкування батьків з дитиною надає безліч можливостей для розвитку зв'язного мовлення. Трохи терпіння і наполегливості, трохи винахідливості та батьківської уваги, - і ваша дитина буде радувати вас чистим, правильним, добре розвиненим мовленням.
Як розвивати мислення дітей в домашніх умовах.
Буденні справи можна перетворити на тренінг мисленнєвих дій для дитини.
Сервірування столу (добирання виделки до кожної тарілки тощо) сприятиме розумінню дитиною поняття «пара». Можна ускладнити завдання, запропонувавши дитині дібрати серветки. Дії з більшою кількістю елементів дадуть їй змогу ліпше зрозуміти значення поняття «однакова кількість» об’єктів.
Навчіть дитину сортувати об’єкти за ознакою. Запропонувати їй розсортувати ґудзики двох різних кольорів або за величиною. Пізніше завдання можна ускладнювати — сортувати випраний одяг, куплені овочі та фрукти тощо. Вигадуйте завдання на сортування для дитини за певним одним критерієм, як-от:
-висота — порівняння свого зросту з висотою предметів у кімнаті ;
-розмір — вкладання менших посудин у більші або те саме з різними за розміром коробками тощо;
- колір, яскравість ;
-м’якість чи твердість матеріалу;
- призначення тощо.
Досліджуйте послідовності. Дайте дитині завдання розмістити іграшки від найбільшої до найменшої в ряду. Загалом будь-які завдання, в основі яких чергування, є корисними в дошкільному віці.
Наприклад, дитина за зразком має відтворити ряд, у якому чергуються жолуді, каштани та квасоля. Складніший варіант виконання цього завдання — відтворити послідовність за намальованою схемою.
Корисними є також рухові завдання, пов’язані з ритмами, як-от:
-вистукування ритму ногою;
-плескання в долоні, щойно дорослий назве певне слово чи цифру;
-співання пісень з вирізненням куплетів тощо.
Проводьте розвивальні настільні ігри. Перед грою пояснюйте дитині правила, а після кількох разів запропонуйте їй самій пояснити їх. Якщо дитина вже вміє читати, то можна дати їй можливість прочитати текст із описом правил самостійно. Відтак вона може спробувати виконати вказівки інструкції або переказати дорослому те, про що прочитала.
«Використання мнемотаблиць у роботі з дітьми дошкільного віку"
Кілька кроків до розвитку мовлення дошкільника
Мнемотаблиці
Як ви думаєте, чому деякі діти, яким важко дається запам'ятовування віршів і правила, так легко й швидко запам'ятовують сюжети кінофільмів та мультфільмів? Чи помічали ви, що після пояснення матеріалу заняття одні діти пам'ятають, про що йшла мова, а інші забули? А слухали-то, загалом, уважно! І як знайти щось, схоже на гачок, здатний зачепити знання й утримати їх у пам'яті дитини ? Що ж може утримати увагу і зробити процес запам'ятовування простим і невимушеним ? На допомогу приходять сюжетні картинки.
Що таке мнемотехніка ?
Якщо дитина мовчить, покажіть їй картинку, й вона заговорить. Ушинський К.Д.
Мнемотехника в перекладі з грецької - мистецтво запам'ятовування, технологія розвитку пам'яті. Це система методів і прийомів, що забезпечує успішне та ефективне запам'ятовування інформації. Ідея: на кожне слово або словосполучення придумується картинка і весь текст замальовується схематично. Будь-яку розповідь, казку, прислів'я, вірш можна «записати», використовуючи картинки або символьні знаки. Дивлячись на ці схеми, дитина відтворює отриману інформацію.
Схеми служать зоровим планом, що допомагає дитині відтворити почуте. Такі картки схеми-опори дуже ефективно використовують логопеди.
Педагоги та батьки, які займаються з дітьми, також можуть використовувати метод мнемотехніки, при навчанні переказу і складання оповідань, при загадуванні загадок, при заучуванні прислів'їв, приказок і віршів напам'ять.
Метод мнемотаблиць допомагає ефективно сприймати і відтворювати отриману інформацію.
Як показала практика, ця методика значно полегшує дітям пошук і запам'ятовування слів, речень і текстів.
Мнемотаблиці :
• є дидактичним матеріалом з розвитку мовлення;
• їх можна використовувати для поповнення словникового запасу й розвитку мовлення;
• використовувати при навчанні переказу і складанні оповідань, заучуванні напам'ять;
За допомогою мнемотаблиць можна вирішити такі завдання як:
1 . Розвиток мови і поповнення словникового запасу .
7 коротких мультиків про сім’ю, що надихають (відео)
Ми часто сваримось, часто не спілкуємось, часто навіть не згадуємо про своїх батьків або прабатьків. Бо сім’я для нас — це щось буденне та саме собою зрозуміле. Насправді родинні зв’язки ледь не найцінніше, що ми маємо. Якщо хочете довести це своїм дітям або партнерам, або батькам, не сперечайтеся, навіть не кажіть нічого — просто подивіться ці мультфільми.
Кожному з нас потрібні любов, піклування та увага. Але ми не завжди це розуміємо й іноді довго до цього розуміння йдемо. Наприклад, як от героїня цього мультику. Їй довелося жити на вулиці у самотності та злиднях. Та одного разу вона зустріла чарівну консервну банку, яка привела її до квартири доброї літньої жінки. Ось таким чином бездомниця знайшла собі бабусю.
Філософська стрічка від європейських аніматорів розповідає історію життя батька та дочки. Вони разом гуляють, спілкуються, катаються на велосипедах. Та одного разу дочка лишається сама — вона вже доросла й у неї є власна сім’я. Минають роки, вона старшає, старішає, але кожного дня вона згадує про своє дитинство, проведене поруч із татом.
Діти навіть і не уявляють, як сильно вони можуть надихати своїх батьків на великі та малі звершення. Герой цього мультику усе життя намагається розробити найкращий рецепт консервованих бобів. Досягнути мети йому вдається завдяки двом дітям-підліткам, яких він забажав вразити.
Little Red Riding Hood — Fixed Fairy Tales/Червоний капелюшок — виправлені казки
У казках головні героїні завжди нерішучі, занадто добрі та дуже наївні, як от Червоний капелюшок. Вона повірила вовку й тим самим прирікла свою бабусю ледь не на смерть. А от мультиплікатори, що створили серію виправлених казок, продемонстрували нам, якою б була історія, якби от, наприклад, ви самі були б Червоним капелюшком.
Короткометражка розповідає про непросте життя чоловіка на ім’я Макото, якого увесь час переслідують бандити. Він дає їм прочухана, аж одного разу нахаби нападають на Макото коли той разом зі своїм малим сином Казукі виходить із кінотеатру після перегляду фільму про улюбленого супергероя. Переляканий хлопчик здогадується, що його батько такий самий бандит, бо помічає на його плечі татуювання якудзи. Але прощає його, бо любить, не дивлячись ні на що. Стрічку радимо дивитися із дітьми старшими 13-ти років, бо вона містить сцени насилля.
Дуже зворушливу короткометражну стрічку про любов та втрату прабатьків відзняв французький режисер Фарсі Тесьєр. Мультфільм розповідає про дівчинку, бабуся якої покинула її через дивну людину-птаха. Дівчинка долає ліси, річки та гори, щоб знайти бабусю й нарешті їй це вдається, але людина-птах не відпускає бабусю до онуки. Раптом мала дізнається, що перед нею не чудовисько, а душа її померлого дідуся, який сповістив, що бабусі теж час йти. Вони прощаються із онукою і відлітають разом із іншими птахами.
Це аматорська стрічка режисера-початківця Бреда Уоррена. Вона розповідає просту історію про важливу річ — увагу старшого брата до молодшого, й бажання робити все разом. До речі, музику до мультфільма написав брат Бреда — Меттісон. Ось такий сімейний підряд!
9 фраз, які варто говорити своїм дітям кожен день
ШАНОВНІ БАТЬКИ! ПРОПОНУЄМО ВАШІЙ УВАЗІ ДЕЯКІ ІГРИ З РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
Немає коментарів:
Дописати коментар